ДОШКІЛЬНА ОСВІТА СЬОГОДЕННЯ

Група в Facebook  https://m.facebook.com/groups/164461294736274/?ref=group_browse    

26.04.2022

Тестування для самостійного опрацювання батькам дітей старшої групи

Інструкція: прочитавши кожне питання тесту, дайте на нього відбовідь "так" або "ні"

ОПИТУВАЧ:

1.     Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

2.     Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається та навчатися їй буде цікаво?

3.    Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

4.     Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

5.     Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п'яти речень?

6.     Чи може Ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?

7.     Чи вміє вона відмінювати іменники за числами (наприклад, олівець-олівці)?

8.     Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

9.     Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

10.  Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

11.  Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

12.  Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

13.  Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації")?

14.  Чи може вона зібрати пазли з п'яти частин за хвилину?

15.  Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

16.  Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

17.  Чи любить Ваша дитина самостійно працювати - малювати, збирати мозаїку тощо?

18.  Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

 Обробка результатів: порахуйте всі речення на які Ви відповіли "так"

Оберіть той варіант, якому відповідає дана отримана цифра

15-18 - Ваша дитина готова йти до школи. Ви недарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10-14 - Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запи­тання, на які Ви відповіли "ні", підкажуть Вам, над чим іще потрібно по­працювати;

9 і менше - почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти бі­льше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє. Ре­зультати можуть Вас розчарувати. Але пам'ятайте, що всі ми - учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи - це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, об­рані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом - з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом із дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Поради:

Ви можете дати волю своїй фантазії і видозмінювати завдання, а мо­жете точно дотримуватись інструкції - у будь-якому випадку Ваша дитина росте і наближається до школи. Але запам'ятайте, будь ласка, кілька прос­тих правил:

       заняття з дитиною мають бути обопільно добровільними;

       їх тривалість не має перевищувати 35 хвилин;

       не намагайтеся пропонувати дитині завдання, якщо вона стомлена;

       постарайтеся, щоб заняття мали регулярний характер - "мозковий штурм" під час підготовки до школи не ефективний;

       якщо Ви побоюєтеся за успіхи своєї дитини, радимо Вам не зосереджуватися на виробленні конкретних навичок.

Методичні прийоми навчання у початковій школі постійно змінюють­ся, є багато авторських програм, і Ваші зусилля можуть піти врозріз із ни­ми. Корисніше використовувати загальнорозвивальні вправи для зміцнення сприймання, пам'яті, уваги, тонкої моторики рук. Учіть дитину звертати увагу на те, як звучать слова - пропонуйте їй виразно повторювати слова, як українські, так і іноземні, знайомі й незнайомі. Розучуйте з нею вірші, скоромовки і складайте казки. Просіть повторювати напам'ять почутий текст і переказувати його своїми словами.

Дуже корисно запам'ятовувати різні предмети, їх кількість і розташу­вання; звертайте увагу дитини на деталі пейзажу й довкілля. Не забувайте порівнювати різні предмети і явища: що в них загального і відмінного.

Запропонуйте дитині запам'ятати послідовність цифр (наприклад, но­мери телефонів). Добре стимулюють розвиток концентрації уваги ігри-лабіринти, в яких потрібно "простежити" доріжку персонажа, а також за­вдання на порівняння двох майже однакових малюнків.

Не нехтуйте заняттями, що розвивають і зміцнюють дрібні рухи рук: ліплення, малювання, аплікації, ігри з конструкторами - усе це створює пе­редумови для формування красивого почерку і сприяє розвитку мислення дитини. Використовуйте підручні засоби - можна відокремити горох від кукурудзи чи бобів, розсортувати ґудзики, розкласти сірники.

І, незалежно від успіхів Вашої дитини, намагайтеся створювати здоро­вий настрій перед школою, за якого вона б прагнула до знань, не боялася низьких балів і була впевнена у тому, що вона для Вас найулюбленіша! Пропонуємо ще один тест.

Інструкція: прочитавши кожне питання тесту, дайте на нього відбовідь "так" або "ні"

ОПИТУВАЧ:

1.     Мені здається, що моя дитина навчатиметься найгірше.

2.     Мені здається, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

3.     На мій погляд, чотири уроки - завелике навантаження для маленької дитини.

4.     Дитина може спокійно навчатися тільки в тому випадку, якщо вчите­лька - її власна мама.

5.     Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, ра­хувати і писати.

6.     Мені здається, що діти у цьому віці ще не здатні дружити.

7.    Боюся навіть думати про те, як моя дитина вдень не спатиме.

8.     Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

9.     Моя дитина не ходила до дитячого садка і ніколи не розлучається із матір'ю.

10.  Я побоююся, що діти глузуватимуть з моєї дитини.

11.  Моя дитина, по-моєму, значно слабша за своїх однолітків.

12.   Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини.

13.  Моя дитина часто говорить: "Мамо, ми підемо до школи разом!"

 Цей тест дає уявлення про ті типові психологічні труднощі, що вини­кають у першокласників. І якщо з 6 і більше твердженнями Ви погодитесь, Ви самі психологічно ще не готові віддати свою дитину в школу. 

Часто вважається, що після досягнення 7-літнього (а тепер навіть 6-літнього) віку це питання вирішиться саме собою, і батьки бувають дуже розчаровані, коли на попередній співбесіді чують, що їхня дитина не підго­товлена до школи. "Що значить "не підготовлена"? - дивуються вони. - А хіба не у школі їх повинні вчити читати, писати і взагалі - загально розви­ватися?"     Так, але основні новоутворення дошкільного дитинства - уміння грати в рольові, сюжетні ігри та ігри з правилами.

Дитина моделює у грі свої стосунки з довкіллям, програє різні ситуації - в одних вона виступає лідером, в інших - підкоряється, у третіх здійснює спільну діяльність з іншими дітьми і дорослими. Тому найважливіша пере­думова готовності до школи - це вичерпаність попереднього періоду роз­витку: дитина повинна вміти грати. Інакше навантаження початкової шко­ли може виявитися надмірним і призвести до появи невротичних симптомів у дитини (примхливості, плаксивості, страху перед учнями і вчителькою, навіть відмови ходити до школи). У грі дитина може визволити енергію для інтелектуального та пізна­вального розвитку.

Поради

      Але якщо Ваша дитина готова до школи за результатами попереднього тесту, а Ви ні, надайте перевагу дитині, та спробуйте пропрацювати над собою в літку, щоб до дитини- першокласника Ви також були готові.

     Та навпаки, якщо Ви готові до дитини- першокласника, а Ваша дитина має низькі результати тесту, пропрацюйте всі прогалини в літку, та зробіть повторний тест. Головне навчати систематично (кожного дня по 30-40 хв) це досить важливо.

25.04.2022

22.04.2022

Релаксація – це психічного (емоційного), м'язового напруження шляхом розслаблення. Релаксаційні вправи дозволяють дитині опанувати навички саморегуляції та зберегти більш рівний емоційний стан.

До симптомів емоційного вигорання відносять відчуття зниження енергії або виснаження, дистанціювання від роботи і зниження ефективності. Водночас ВООЗ вважає "емоційне вигорання" не хворобою, а професійним явищем, що впливає на стан здоров’я людини. Суспільне нагадує, як розпізнати вигорання і впоратись із ним.

Втома під час робочого дня, як і перманентна втома від усього на світі, знайома кожному. Вона необов'язково пов'язана саме з обставинами, колективом чи обов'язками.

«Професійне вигорання» педагога – це синдром фізичного та емоційного виснаження, який включає як розвиток негативної самооцінки й негативного ставлення до роботи, так і втрату розуміння та співчуття по відношенню до учнів.

До основних професійних стресорів педагогічної діяльності спеціалісти відносять: надмірно інтенсивне спілкування; високий ступінь відповідальності за інших людей; інформаційні перевантаження; екстремальні ситуації, які потребують негайного реагування.

Професійне нездоров’я педагога залежить від багатьох факторів, на які він, на жаль, не здатен вплинути. До таких факторів відноситься феномен емоційного вигорання як результат невідповідності між особистістю та роботою, синдром фізичного й емоційного виснаження, який бере початок зі стресу міжособистісної взаємодії і включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, утрату розуміння та співчуття.

Але коли втома накопичується – зникає мотивація, втрачається інтерес до роботи. Зрештою це приводить нас до явища, відомого під назвою "емоційне вигорання".

Термін "вигорання" позначений у Міжнародному класифікаторі хвороб як наслідок тривалого невирішеного стресу на робочому місці.

Емоційне вигоряння – це стан, проти якого ні в однієї людини немає імунітету. Тому не звинувачуйте себе, якщо ваша енергія раптом вичерпалася

Симптоми емоційного вигорання

Почуття виснаження або втоми: призводить до порушення сну, зниження імунітету, проблем із концентрацією.

Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою: відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов'язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації, негативне сприйняття реальності.

Зниження професійної ефективності: внаслідок цього розвивається відчуття неспроможності, з'являються сумніви у власних здібностях і компетентності.

Що спричиняє стан емоційного вигорання

тривала робота в напруженому темп

високе навантаження, зокрема емоційніважкий колектив і контингент людей

відсутність належної винагороди за роботукриза цінностей

Існує три стадії емоційного вигорання:

Перша стадія. Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частіших перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. В залежності від характеру діяльності, сили нервово-психологічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може тривати три-п'ять років.

Друга стадія. Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі, і з близькими): «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює, «в четвер відчуття, що вже п'ятниця», «тиждень триває нескінченно», прогресування апатії до кіпця тижня, поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі по вечорах, «мертвий сон, без сновидінь», збільшення кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина «заводиться», як кажуть, з півоберта, хоча раніше подібного вона за собою не помічала. Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддаються корекції. Людина може почувати себе виснаженою після гарного сну і навіть після вихідних. Тривалість даної стадії, в середньому, від п'яти до п'ятнадцяти років.

Третя стадія. Ознаки і симптоми третьої стадії вигорання є хронічними. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись в цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам'яті і уваги, порушення сну, особистісні зміни. Людина прагне до усамітнення. На цій стадії приємнішими є контакти з тваринами і природою, ніж з людьми.   Заключна стадія — повне згорання, яке часто переростає в повну відразу до всього на світі. Стадія може тривати від десяти до двадцяти років.

Наслідки емоційного вигорання

Хронічний стрес у людей з синдромом вигоряння негативно позначається на навичках мислення і спілкування, а також перевантажує нейроендокринну систему. Згодом наслідки вигорання можуть привести до проблем з пам'яттю, увагою та емоціями.

У людей з емоційним вигоранням прискорюється витончення префронтальної кори головного мозку – відділу, відповідального за когнітивну діяльність. Кора стоншується природним чином в процесі старіння, але у тих, хто відчував емоційне вигорання, ефект був виражений більш помітно.

Ризику піддається не тільки мозок. Вигорання значно збільшує ймовірність розвитку коронарної недостатності.

Що робити? Як впоратися з емоційним вигоранням

Узяти перерву: найочевидніший, але дієвий варіант. Емоційне вигорання – це, перш за все, виснаження інтелектуальне, емоційне та фізичне. Навіть якщо у вас досить ненапружена сидяча робота, щоденна рутина без світла в кінці тунелю може призвести до вигорання. Навіть якщо ви обожнюєте свою роботу і щоранку прокидаєтеся з думками про неї, перерва потрібна всім. Повноцінна активна відпустка може допомогти.

Піклуйтеся про себе: люди бувають нестерпно дратівливі та несприйнятливі до хороших порад, тому ви маєте самостійно знайти найбільш дієвий спосіб позбутися стресу на робочому місці за 5 хвилин. Ми писали про способи, які допомагають нам – можете ознайомитися та користуватися на здоров'я. Випийте чашку трав'яного чаю, послухайте улюблені пісні, займіться медитацією, уважно прислухайтеся до власних відчуттів. Пам'ятайте, що робота – не вовк, від позачергових трьох хвилин спокою Земля не зійде з осі.

Частіше займайтеся улюбленою справою: ви й так весь час завантажені? Повірте, заняття приємним хобі добре допомагає уникнути вигорання. Адже головне в цьому процесі — не лише уникати стресових ситуацій, а й навчитися відновлювати сили, заряджатися енергією.

Будьте уважні: досить дивна порада, але ми пояснимо, що до чого. У деяких випадках, коли людина перебуває у стресовому стані, головною проблемою є не сам факт переживання, а нестача усвідомлення, що саме відбувається і що стало причиною неспокою. З холодною головою у вас з'явиться більше часу для роздуми та розв'язання проблем. Наше життя іноді буває некерованим, але тільки нам доведеться повертати над ним контроль.

Слідкуйте за сном: варто лише раз порушити звичний режим, як мозок буде кілька днів відходити, а тіло почуватиметься виснаженим. Якщо ви щоночі спите 7-8 годин, то до вас жодних претензій, але якщо ви регулярно жертвуєте сном заради "важливіших справ", то час це припинити.

Фізична активність: одна з причин емоційного вигорання полягає, як не дивно, у відсутності регулярних фізичних навантажень. Особливо якщо у вас сидяча офісна робота перед монітором. Краще, якщо вправи хоч якось пов'язані з хобі (можете кататися на велосипеді, вигулювати собаку на пробіжці або бігати по квартирі за кішкою). Після декількох занять тіло саме почне підганяти вас швидше закінчити роботу та зайнятися спортом.

Чому ви любите працювати: це може бути особливо складно в моменти, коли відчуття виснаження на максимумі. Але якщо ви дійшли до відчаю, то чому б насамкінець не напружитись і не згадати, чому ви взагалі займаєтеся тим, чим займаєтеся? Дайте собі відповідь на запитаня: що вам подобається у вашій роботі?

Знайдіть колег по нещастю: в інтернеті безліч груп за інтересами або онлайн-спільнот людей тієї ж професії. Введіть у пошук щось на зразок: "журналісти київ" або "маклери одеса" — і знайдете сотню однодумців, які напевне проходили через ідентичні стадії емоційного вигорання.

Зверніться до фахівця: причини, що лежать в основі нашого емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги. Облиште ідею, що якщо ви звернетеся до фахівця, то якимось чином зазнаєте невдачі, або з вами щось не так. Терапія – це такий самий спосіб підтримки здорового духу, як і походи до спортзалу, що допомагають тримати себе у гарній формі. Емоційне вигорання не лише є ознакою стресу на робочому місці, а й може стати причиною нових проблем.

Складіть аркуш із завданням навпіл, нехай дитина назве всі предмети і потім спробує запам'ятати предмети, які розташовані у 1 частині завдання. Потім перевертніть іншим боком та нехай вона відшукає всі ті предмети, які були запам'ятавані нею  у 1- й частини. 

21.04.2022

Завдання: роздрукуйте наступні картки. Відріжте частину з пунктирною лінією та відповідно до кожної квітки І зайчика розмістіть геометричну фігуру та пасхальне яйце.

20.04.2022

   Батьки‚ чи готові ви до школи?

        В дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в подальшому виступають першоосновою готовності дитини до школи‚ і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні дитини належить батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми‚тим краще‚але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

        Щодо питання підготовки дітей до навчання можна виділити один з його аспектів: «Як можуть батьки допомогти дитині в підготовці до школи?»

      Окреслимо кілька конкретних порад‚ які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж таки допоможуть дорослим.

1.   Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови‚ наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.Ваша дитина обов’язково буде говорити так‚ як Ви.

2.   Дитина успішніше засвоює мову в той момент‚ коли дорослі слухають її‚ спілкуються з нею‚ розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період‚ суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3.   Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

4.   Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою‚ безпеки та любові.

5.   У кожної дитини свій темперамент,свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6.   Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її‚ але не підштовхуйте.

7.   Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити‚ слухати, торкати руками‚ куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.   Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки‚ аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати‚ малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі‚ зображення тощо.

9.   Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра — це провідна її діяльність, це її робота. Л.С.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20, але їй вкрай необхідно розуміти і знати‚ з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги‚ мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор‚ головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково (всі члени родини).

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини.

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і  доводьте

     це до її відома.

                       10 порад батькам першокласника  

Вже залишається зовсім небагато часу перед новим етапом в житті вашої дитини, коли вона  піде перший раз у перший клас. Від того, наскільки безболісно відбудеться цей перехід в нове життя, багато в чому залежатиме любов-нелюбов вашої дитини до школи, а відповідно, і її шкільні успіхи. 

1. НЕ  ПЕРЕВАНТАЖУЙТЕ  НОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ.

За час, що залишився, жодних "хвостів" ви не підтягнете. А якщо будете тиснути на дитину з читанням і рахунком, ви зможете викликати у неї негативні емоції з приводу школи. Звичайно, почитати трішки, порозв’язувати нескладні приклади можна, але все це повинно бути в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільникам доцільно по кілька разів читати одні й ті ж книжки. Вони, взнаючи  "матеріал", прагнуть підказати розповідачеві, що буде далі, виправляють, якщо він допустив неточність. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою "дорослу" думку.

2. РОЗПОВІДАЙТЕ ПОЗИТИВНІ ІСТОРІЇ ЗІ СВОГО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ.

Важливо сформувати у майбутнього школяра позитивне ставлення  до школи. Якщо дитина хоче вчитися і упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов'язаний з новими правилами і розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно здоланий. Для цього частіше розповідайте своїй дитині цікаві історії зі свого шкільного життя.

3. НЕ РОБІТЬ АКЦЕНТ НА ОЦІНКАХ.

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають лякати: "Читай, а то двійки мені приноситимеш". Важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти взнаєш багато нового, у тебе з'являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на результаті та гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати, тим більше що в першому класі їх не ставлять.

4. НЕ ЛЯКАЙТЕ ШКОЛОЮ.

Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього "закінчилося дитинство", не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні. Навіть жартома не лякайте школою. Не варто при дитині також обговорювати майбутні витрати, засмучуючись про дорожнечу форми або канцтоварів.

5. КУПУЙТЕ ШКІЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ РАЗОМ З ДИТИНОЮ.

Купувати портфель і все приладдя для школи потрібно з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай дитина сама  вибере собі пенал, ручки, олівці і лінійки, зошити з барвистим малюнком на обкладинці. Прийшовши додому, не ховайте покупки в шафу - дайте їх дитині, аби вона звикла до нових для неї речей. Нехай збирає портфель, носить його по квартирі, розкладає на столі зошити і олівці, тоді прості вказівки вчителя: "Дістаньте червону ручку або зошит в лінійку" не викличуть у маляти труднощів: він чітко знатиме, де у нього що лежить. 

6. ГРАЙТЕ В ШКОЛУ.

Хай всі іграшки вашої дитини підуть у перший клас, а найулюбленіша стане вчителем. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як проситися в туалет, що робити на перерві тощо.

7. ПОЧИНАЙТЕ ЖИТИ ПО НОВОМУ РОЗПОРЯДКУ ДНЯ.

За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Старайтеся, аби дитина лягала спати не пізніше дев'ятої години вечора, вставала о 7-8 годині ранку. Дуже важливо сформувати у дитини уявлення про те, що за чим потрібно робити вранці і ввечері. Для цього добре використовувати пробкову або пластмасову дошку на стіні, де можна прикріпити папірці, писати, малювати. Спочатку спробуйте наочно пояснити, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг (трусики, майку, шкарпетки), перевірити, чи чиста форма. Всі ці дії краще позначати малюнками: портфель, розкладені речі на стільці. Нехай дитина збирає свої дитячі книжки в портфель, складає одяг на стілець. За допомогою малюнків можна змалювати і ранковий розпорядок: умиваємося, чистимо зуби,  одягаємося, снідаємо, одягаємося в шкільну форму, чистимо взуття, виходимо з будинку. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як будується його день.

8. ПОДРУЖІТЬ МАЛЯ З ГОДИННИКОМ.

Необхідний для школи навик - орієнтація в часі. Якщо ваше маля ще не розбирається, котра година, навчіть його цьому. Багатьом діткам легко орієнтуватися по електронному годиннику. Дитина повинна знати, що означає чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в дитячій кімнаті великий годинник (будь-який, головне, аби дитина могла визначати по ньому час). Під час читання, гри або їжі можна поставити годинник на стіл і звернути увагу дитини на те, о котрій годині почалася дія і о котрій годині  вона закінчилася.

9. БІЛЬШЕ КОМАНДНИХ ІГОР.

У школі є правила, які необхідно виконувати: сидіти за партою, вставати, коли дозволить вчитель, не кричати. Без розуміння цих елементарних законів дитині буде важко в 1-му класі. Аби розвинути у дитини уміння підкорятися і грати по правилах, використовуйте командні ігри. Завдяки ним дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежить результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, - це спокійне ставлення до програшу.

10. ТРЕНУЙТЕ УВАГУ І ПАМ'ЯТЬ, РОЗВИВАЙТЕ МИСЛЕННЯ.

Увага

1. Використовуйте дидактичні ігри з чіткими правилами.

2. Включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: створення будинків із конструктора, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форми яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми.

3. Тренуйте дітей у переказі розповідей, казок за схематичним планом, складеним вами.

4. Пропонуйте дітям: повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно відповісти.

5. Вчіть порівнювати, аналізувати зразок і результат своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.

6. Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, старій книзі на одній із сторінок закреслювати усі букви «а», намагаючись не пропускати їх. Завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі букви «а», обвести у кружечок усі букви «к», підкреслити всі букви «о».

Пам’ять

1. Пояснюючи дітям новий матеріал і повторюючи пройдений, поєднуйте словесне пояснення з наочністю або із зображенням тих предметів або явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми.

2. Для поліпшення процесу запам’ятовування розвивайте у дітей уміння: аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них подібності й відмінності; здійснювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; класифікувати предмети та явища на основі узагальнення.

Мислення

1. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

2. Після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей переказати почуте , відповісти на запитання, поставити свої.

3. Розвивайте вміння будувати розповідь за картинкою, планом, темою; допомагайте робити висновки, міркування.

4. Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки ключати копіювання зразка і відпрацювання окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

5. Включайте в заняття завдання на порівняння пари предметів або явищ, класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками, знаходження «зайвого слова» або зображення, не пов’язаного загальною ознакою з іншими, складання цілого з частин.

19.04.2022

Лабіринт 

Мета: розвиток уваги та мислення

Завдання: допоможи знайти правильний шлях

Я та моя тінь

Знайди тінь кожної тваринки

18.04.2022

мета: розвиток моторики у дітей старшого віку

Інструкція: роздрукйте дані фото, та нехай ваша дитина за допомогою ручки проведе по пунктирній лінії.

15.04.2022

14.04.2022

Поради батькам дітей 3–5-ти років, які допоможуть досягти взаємовигідних домовленостей

Діти у віці трьох-п'яти років щодня випробовують межі дозволеного, чи то прохання подивитись ще одну передачу по телевізору, чи сором'язливе благання про маленьку цукерку після того, як ви сказали, що сьогодні солодощів більше не буде. Дошкільнята люблять торгуватись, просити й укладати з батьками всілякі види угод. Однак, перш ніж відмовити дитині, спробуйте дізнатись, чого ж вона хоче насправді, і знайти компроміс, який зробить щасливими вас обох.

Тактика переговорів

До трьох-чотирьох років більшість дітей оволодівають мовними навичками, необхідними для передачі важливої для них інформації. Тому ведення переговорів – це один зі способів навчити їх приходити до двосторонньо прийнятного рішення, хоча, звісно, вам буде потрібна велика практика.

Буває й так: ваш трирічний син усюди хоче носити плащ супергероя. Перед поїздкою в місцевий музей він вирішує захопити із собою ще й щит і меч. Ви відмовляєте дитині в її проханні, але хлопчик намагається переконати вас, і все закінчується тим, що малюк поводиться так, ніби ви зробили йому дуже боляче (а іноді й б'ється в істериці на підлозі).

Сварки, подібні до цієї, є сумним наслідком спроби пояснити дошкільнику певні правила. Навіть якщо ваша дитина намагається самовиразитись, вона не завжди емоційно готова визнати, що не може отримувати все, чого душа забажає. І це треба враховувати та приймати з великим терпінням.

Досягнення угоди

Коли ви розглядаєте прохання вашого дошкільника, замисліться, чи дійсно йому потрібно те, чого він вимагає, чи в його проханні прихований інший мотив, наприклад, дитина хоче провести з вами трохи більше часу. Коли він просить «хоча б ще одну казку» на ніч, то може зовсім не хотіти почути нову історію. Імовірно, він просто хоче побути з вами довше. У цьому випадку ви можете відповісти: «Сьогодні ми більше читати не будемо, але в мене завжди є для тебе поцілунки... Ось останній на сьогодні й на добраніч».

Дуже важливо, щоб ви дотримувались свого слова. Якщо правила постійно змінюються, батьки мимоволі дозволяють дитині перегинати палицю у спробах визначити межу їх терпіння. Однак, як би там не було, не позбавляйте малюка права голосу при визначенні правил.

Якщо чотирирічна дитина постійно торгується з вами із приводу часу, проведеного перед телевізором, укладіть з нею угоду: вона матиме певний час на розваги, який визначаєте ви, але при цьому сама прийматиме рішення про те, як його використовувати – грати із планшетом чи дивитись телевізійну передачу. Оскільки дитина стає відповідальною за власний час, у вас більше не виникатиме суперечок із цього приводу.

Нарешті, не варто недооцінювати силу емпатії. Коли дитина відчуває, що її чують, вона зазвичай заспокоюється. Якщо ваш дошкільник починає випрошувати, щоб ви купили йому коробку яскравих різнокольорових повітряних пластівців, краще висловіть йому своє розуміння, а не поспішайте відразу ж відхиляти його прохання. Скажіть: «Так!.. Хіба не чудово було б харчуватись тільки повітряними пластівцями?». Використовуючи почуття гумору і ставлячись до проблеми з легкістю, ви зможете попередити істерику.

Дивіться на все з оптимізмом

Поведінка вашого маленького співрозмовника може засмучувати вас, але насправді вона має позитивний характер. Крім того, що переговори та всілякі вмовляння вчать дитину висловлювати свої думки, це також можливість навчитись взаємодіяти з іншими людьми.

Результати дослідження, проведеного у шведському університеті в Гетеборзі, підтвердили, що спільна гра вчить маленьких дітей вести переговори й домовлятись. Навіть коли переговори не призводять до згоди, наприклад, коли дві дівчинки грають у «доньки-матері» й обидві хочуть бути мамами, дорослим краще не втручатись відразу і просто давати дітям час. Як правило, вони здатні самостійно вирішувати конфлікти, і кожна з таких непростих ситуацій допомагає малюкам вчитись досягати компромісу.

13.04.2022

Яка на вигляд тривожність?

Кому підходить? Тим, хто не може зберігати холодну голову в стресових ситуаціях.

Що потрібно? Будь-які матеріали для декорування, які у вас є вдома: папір, фарби, олівці, пластилін, тканина тощо.

Завдання: Вам потрібно уявити свою тривожність. У будь-якому вигляді: людини, тварини, невідомої істоти, місця, природного явища чи просто абстракції. Це потрібно, аби краще розпізнавати такі стани та контролювати їх. Тому поступово візуалізуйте своє відчуття тривоги, зосереджуючись на кожній деталі: якого вона розміру, кольору, яка на дотик, із яких частин складається. Після цього починайте створювати її з тих матеріалів, які у вас є.

Панічна книжка

• Кому підходить? Людям з тривожністю, які часто панікують і переживають стрес.

Що потрібно? Чистий зошит, альбом для малювання або скетчбук, ножиці, кольорові олівці чи фломастери, старі газети чи журнали, фотографії.

Завдання: Вам потрібно наповнити вашу.Книжку всім, що асоціюється зі спокоєм і рівновагою. Це можуть бути ілюстрації улюблених міст або природи, казкові сюжети, фотографії тварин – обмежень немає. Важливо при цьому аналізувати, що саме викликає у вас умиротворення, а що нервує - і, якщо вийде, запитувати себе, чому так. Ви також вільні домальовувати до вирізаних зображень власні рисунки. Не обов'язково заповнювати всю книжку за один раз. Також спробуйте тримати її неподалік, щоб у випадку підсилення тривоги сконцентруватися на своїй підбірці спокою.

12.04.2022

Якщо наша батарейка лише заряджається, можемо спробувати разом із нашими

невгамовниками говорити на такі теми:

1. Якщо бу тебе була можливість стати невидимим на один день, що б ти робив?

2. З усіх слів, що ти знаєш, яке слово найсмішніше?

3. Коли діти стають дорослими?

4. Якою твариною ти б хотів бути? Чому?

5. Ти брадше обрав страву зі смаком використаних шкарпеток чи ту, яка забарвлює тебе у зелений колір?

6. Ти б хотів у своїх долонях тримати попкорн чи кошеня?

7. Що тобі подобається більше: чхати або гикати (ікати)?

8. Що тобі найбільш незрозуміле у дорослих?

9. Що найприємніше тобі коли-небудь говорили про тебе?

10. Якщо бу тебе була можливість змінити в мені щось одне, що б це було?

11. Яке правило в нашій сім'ї найважливіше?

12. Опиши себе за допомогою 3 слів.

13. У тебе є щасливе число? Чому воно для тебе щасливе?

14. Що таке кохання?

15. Якщо б ти мав ресторан, які страви там би готували?

16. Що б ти робив, якщо бя поцупила твою цукерку?

17. Які три бажання ти б загадав, якщо бу тебе була чарівна паличка?

18. Якщо б тобі довелося віддати усі свої іграшки комусь, хто б це був?

19. Для чого ти прокидаєшся вранці?

20. Як зробити іншу людину щасливою?

21. Що б ти більше хотів: зменшитися до розмірів мурашки чи збільшитись до розміру хмарочоса?

22. На чому ти б хотів подорожувати: на космічному кораблі чи на драконі?

23. Де б ти більше хотів опинитися: у пустелі чи в океані?

24. Використовуючи лише те, що ти бачиш навколо себе, скільки монстрів тобі би вдалося подолати?

25. Скільки ти матимеш дітей, коли виростеш?

Будь ласка, зберігайте і розповсюджуйте, аби інші батьки теж могли допомогти собі й своїй дитині. Все буде Україна!

©Лада Эндерсон @ Дитячий психолог

11.04.2022

uh

08.04.2022

У цій грі дитина буде тренуватися зберігати спокій в самих різних ситуаціях, при переляку, здивування, несподіванки, огиду. Ці ігрові навички пізніше він зможе використовувати в звичайному житті.

• Попросіть дитину згадати який-небудь вірш, якщо пригадати не виходить, вивчіть з нею простий та легкий віршик. 
• Зараз дитина повинена буде читати його максимально спокійно, промовляючи по одній сходинці, що б не відбувалося навколо. А відбуватися навколо буде те, що ви будете як взавгодно відволікати і збивати дитину. 
• Нехай дитина почне читати першу сходинку. Припустимо, він вимовляє: "В лісі лісі темному". А ви тим часом подкрадетесь ззаду і хлопнете в долоні.
• Але читець повинен спокійно продовжити: "де ходить хитрий лис". Тоді ви можете вимкнути світло або навіть несподівано штовхнути дитини в плече. Загалом, так ви будете знущатися над маленьким" до останнього рядка вірша.
• Вам потрібно стільки разів повторювати дану гру (не за один день звісно), коли дитина повністю не зможе розповісти віршика без відволікання та збивання. 

Примітка. Щоб утриматися в ролі незворушної людини було легше, можна згадати Карлсона і постаратися уявити, як він читав би цей віршик, демонструючи всім, як йому спокійно і навіть нуднувато. Якщо ж вам складно вийти з ролі люблячого батька і перетворитися у шкідливого персонажа, то врятує теж роль - надягніть капелюх старухи Шапокляк або запхніть в кишеню іграшкового щура. Так позначаться межі вашої ролі, тобто ці дії будете робити "не ви", а вибраний персонаж. Батьки можуть також скористатися чином Карабаса Барабаса.

Навчити дитину розслабленню - не така проста задача, якою вона здається на перший погляд. Діти добре знають, що таке сісти, встати, пробігтися, але що значить розслабитися - їм не зовсім зрозуміло. Тому в основу деяких ігор для релаксації покладено найпростіший спосіб навчання цього стану. Він полягає в наступному правилі: після сильного напруження м'язів само собою слід їх розслаблення.

Крім цього принципу в цих іграх використовується і здатність дітей до фантазування. Тут нам допомагає гармонія душі і тіла: коли дитина уявляє собі що-небудь дуже приємне і спокійне, то його тіло розслабляється. Однак цей метод добре працює тільки з дітьми, які досягли старшого дошкільного віку, а перший можна застосовувати в будь-які вікові періоди.

Ігри, які навчають дитину розслабленню частина 2

"Штанга"

Варіант 1

Мета: розслабити м'язи спини.

Зараз ми з тобою будемо спортсменами-тяжкоатлетами. Уяви, що на підлозі лежить важка штанга. Зроби вдих, підніми штангу від підлоги на витягнутих руках, підніми її. Дуже важко. Видихни, штангу на підлогу, відпочинь. Спробуємо ще раз".

Варіант 2

Мета: розслабити м'язи рук і спини, дати можливість дитині відчути себе успішним.

"А тепер візьмемо штангу легше і будемо піднімати її над головою. Зроби вдих, підніми штангу, зафіксуй це положення, щоб судді зарахували тобі перемогу. Важко так стояти, кинь штангу, видихни. Розслабся. Ура! Ти чемпіон. Можеш вклонитися глядачам. Тобі всі плескають, поклонись ще раз, як чемпіон".

Вправу можна виконати кілька разів.

"Танцюючі руки"

Мета: якщо дитина неспокійна або засмучена, ця гра дасть їм (особливо засмученим, неспокійним) можливість прояснити свої почуття і внутрішньо розслабитися.

"Розкладіть великі листи обгорткового паперу (або старі шпалери) на підлозі. Візьміть кожен по 2 крейди. Виберіть для кожної руки крейду улюбленого кольору. Тепер лягайте спиною на розкладений папір так, щоб руки від кисті до ліктя, знаходилися над папером. (Іншими словами, так, щоб у дітей був простір для малювання.) Закрийте очі, і, коли почнеться музика, ви можете обома руками малювати на папері. Рухайте руками в такт музиці. Потім ви можете подивитися, що вийшло" (2-3 хвилини).

Гра проводиться під музику.

"Сліпий танець"

Мета: розвиток довіри один до одного, зняття зайвого м'язового напруги.

"Станьте з дитиною в пару. Один з вас отримує пов'язку на очі, він буде "сліпий". Інший залишиться "зрячим" і зможе водити сліпого". Тепер візьміться за руки і потанцюйте один з одним під легку музику (1-2 хвилини). Тепер поміняйтеся ролями. Допоможіть партнеру зав'язати пов'язку".

Якщо дитина з тривожністю відмовляється закрити очі, заспокойте її і не наполягайте. Нехай танцює з відкритими очима.

По мірі позбавлення дитини від тривожних станів можна починати проводити гру не сидячи, а рухаючись по приміщенню.

07.04.2022

Тривога та переживання у відповідь на загрозу життю та здоров'ю – це нормальна фізіологічна реакція. Пам'ятайте, ми всі різні, але всі адаптивні.

Щоб бути готовим подолати будь-яку кризу самостійно, а також вміти надати психологічну підтримку іншим, необхідно керуватися такими правилами:

• будьте поруч із людиною, яка потребує допомоги. Залишаючись поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки;
• активно слухайте. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити подію, що травмує; поважайте та визнавайте почуття людини;
• виявіть турботу та надайте практичну допомогу. Наприклад, корисно буде зв'язатися з кимось, хто може побути з постраждалим.

Під час кризової ситуації людина може відчувати або переживати:

1. страх;
2. ступор;
3. плач;
4. «істерику»;
5. панічну атаку;
6. нервове тремтіння;
7. агресію.

Переваги арт-терапії полягають в можливості надання м'якого впливу на психіку. Людина займається цікавою справою, знаходить хобі і поступово розвивається в ньому.

За допомогою методики вдається навчитися проявляти себе, налагодити контакт з оточуючими людьми, набути впевненості у внутрішньому «Я». Арт-терапія заснована на принципі відображення психічного стану людини в тих зорових образах, які постають перед ним під час танцю, малювання, співу, гри.

1. Акварель вашого фізичного стану 

Обладнання: аркуш паперу, акварель, вода

Ляжте і заплющте очі. Уявіть ваше тіло. Зробіть вдох та видох. Спробуйте уявити дихання як певний колір, нехай цей колір входить у ваше тіло при вдиху, і нехай при видиху з тіла виходить інший колір. Що ви бачите? Намалюйте контур вашого тіла на великому аркуші паперу, а всередині нього малюйте аквареллю за допомогою пальчиків, те що базується на ваших колірних уявленнях про власне тіло. Подумайте про те, що означають для вас ці кольори, про те, де вони більш насичені, а майже прозорі. 

Думайте про це, як про найбільш розслаблюючий автопортрет, який ви коли-небудь створювали.

2. Методика "Клубок ліній"

Обладнання: чистий лист і ручка або простий олівець.

Завдання: згадуючи неприємну, стресову ситуацію, що викликає у Вас негативні емоції, Почніть водити ручкою/олівцем по аркушу паперу, створюючи хаотичні лінії. Продовжуйте малювати лінії до тих пір, поки не відчуєте емоційне полегшення (це може зайняти у Вас від кількох хвилин до півгодини). В результаті у Вас на аркуші утворюється клубок з ліній, які у Вас перейде енергія Ваших негативних емоцій. Таким чином, Ваші емоції та переживання буквально перемістяться з Вашого внутрішнього світу (Вашої підсвідомості та свідомості) – у зовнішній світ, а саме на аркуш паперу. 

Ви побачите, наскільки ця легка методика дозволить Вам своєчасно опрацювати свої негативні емоції та не дати їм можливість укоренитись у Вашій душі. Після виконання завдання з листом, на якому зображений Ваш клубок ліній, Ви можете зробити те, що забажаєте (можете його залишити як є, можете викинути, спалити, зім'яти або трансформувати). Тут немає межі Вашої фантазії.

06.04.2022

Вправа 2 на підвищення самооцінки 

Для досягнення успіху в цій справі необхідно, щоб дорослий сам бачив гідность дитини, ставився до неї з повагою (а не тільки з любов'ю) і вмів помічати всі її успіхи (навіть найменші). Тому вам краще заздалегідь проаналізувати та продумати, які позитивні якості у дитини вже є, а які йому необхідно придбати.

Скарбничка досягнень 

Це дуже хороша гра, яка повинна перерости в звичку бачити і цінувати свої маленькі перемоги кожен день. Надалі можна буде замінити його усним обговоренням своїх щоденних досягнень.

Обладнання: коробка, кольоровий папір, фломастери, папірці, ручка

Інструкція: 

• візьміть якусь картонну коробку або містку банку і разом з дитиною оформіть її так, як йому хотілося б, щоб виглядала скарбничка його головних цінностей - маленьких і великих власних успіхів у житті. Може бути, на поверхні цієї скарбнички з'являться малюнки, що відображають предмети, які якось пов'язані з поняттям "успіх", або це будуть просто симпатичні візерунки. Залиште вибір за хлопчиком або дівчинкою. 
• Окремо приготуйте невеликі листочки паперу. 
• А тепер введіть правило: кожного вечора дитина буде записувати (з допомогою дорослого), що вона зробила такого, за що може себе похвалити, наприклад : допомогла готувати мамі, сама прибрала іграшки, сама переодягнулась і так далі.
• Ці записи кладуться в скарбничку досягнень. Важливо, щоб навіть в самому неблагополучному дні дитина змогла знайти щось, що йому вдалося. 
• Скарбничка з часом сама по собі наповнює дітей гордістю і більшою впевненістю у своїх силах.

Примітка: До цієї скарбнички можна звертатися, коли дитині здається, що вона зустрілась з непереборними для неї труднощами, або в періоди, коли її критичний погляд спрямований на свої здібності і вона бачить себе нікчемним невдахою. У такі періоди корисно згадати, що у вашої дитини є досвід подолання труднощів і досягнення успіху. Це допоможе йому налаштуватися на позитивний лад.

Примітка 2. Цю гру можна використовувати спочатку для підняття самооцінки дитини в цілому, а потім для підвищення віри в свої сили в якомусь конкретному справі, наприклад письмо. Тоді у вашій скарбничці досягнень з письма будут з'являться записи типу: "Вивчила написання усіх голосних літер", "Написала сама 5 слів ", "Склала речення"і т. д.

Арт-терапія – методика, яка має на увазі проведення лікування «мистецтвом». Вона є напрямком психотерапії, використовується не так давно, але стрімко розвивається і вже довела свою ефективність. 

Мистецтво допомагає висловити почуття людини, такі як гнів, розчарування, радість, образу, внаслідок чого він хоче позбутися "внутрішньої тяжкості", відкривається для світу. Важливо розуміти, що все це проходить комфортно для пацієнта, не викликає стресу, психологічної травми.

Під час терапії людина вчиться не тільки висловлювати свої емоції, вирішувати якусь певну проблему, але і більш глибоко аналізувати свої вчинки, життя в цілому. 

Малюйте у повній темряві

Ми відчуваємо великий стрес від негативних суджень та критики, які завжди супроводжують створення творів мистецтва.

• Спробуйте створювати художні твори у повній темряві для того, щоб звільнити мистецтво від цього «внутрішнього мистецтвознавця», який сидить у вас у голові. Думайте про це як про різновид «сліпого малюнку» за контурами. Ви раптом звільнилися для того, щоб створювати лінії, форми та зразки просто тому, що відчуваєте, що маєте це зробити. А коли увімкнете світло, ви, мабуть, будете дуже здивовані тим, що побачите.

Методика "Відрізана проблема"

1) Розділіть аркуш паперу на дві частини

2) Праворуч намалюйте свої проблеми та негативні емоції у вигляді заплутаного

клубка так, як зараз хочеться це зробити.

3) Ліворуч намалюйте себе як зможете або як бачите.

4) Тепер усуньте від своїх проблем і відріжте праву частину аркуша з

намальованим клубком.

5) Знищити відрізану частину аркуша. Цим ви ніби дасте собі сигнал про те, що

проблеми пішли і можна звернути увагу на більш цікаві для вас.

05.04.2022

Насамперед зазначимо, що тривожні діти надмірно схильні до постійного оцінювання себе і самокритики. Крім того, в їх уяві зазвичай є образ сміливого людини - певного еталону, який нічого не боїться. Тому завдання цієї гри - не допомогти дитині усвідомити свої недоліки, а, швидше, усвідомити свій ідеал і зробити його більш реальним і досяжним.

Отже, попросіть сина або дочку уявити собі сміливу людину. Як він виглядає? Як ходить? Як спілкується з іншими людьми? Як надходить у складних ситуаціях? 

Коли картинка виникне у фантазії, попросіть відобразити її на аркуші паперу. Обговоріть отриманий малюнок. Нехай дитина дасть ім'я намальованому сміливій людині. 

Далі запитайте, чи є у цього, припустимо, Чіміна, відчуття тривоги або страху? Швидше за все, ви отримаєте негативну відповідь, адже намальований є дуже сміливою людиною, схожою на супергероя-переможця. 

Тоді задайте навідні питання, які повинні привести дитину до висновку, що не буває людей, які нічого не бояться. А смілива людина - це та, хто може впоратися зі своєю тривогою і страхами. Щоб діти прийшли до такого висновку, їм варто відповісти на запитання типу: "А у Чіміна є близькі? Хіба він не боїться, що з ними можуть відбутися якісь неприємності? Якщо Чімін - жива людина, то напевно він буває втомленим чи хворим. Чи може він у ці хвилини бути таким же сміливим? Не сумнівається він, що зараз може не впоратися з труднощами?" і т. д.

Тобто ваша задача в даній грі - максимально "олюднити" образ намальованого сміливця, зробити його доступнішим для дитини. Тому крім питань про риси характеру типу хоробрості можна цікавитися улюбленими стравами сміливого людини і тим, як він любить проводити вільний час, з ким дружить і т. д. 

Коли ви відчуєте, що образ став реальнішим, можна запропонувати дитині несподіваний для нього питання: "А чим ти схожий з цим сміливцем?" У випадку утруднення з відповіддю допоможіть дитині самі, порівнюючи почуте з тим, що ви знаєте про свого сина або доньку, а також з проявами сміливості, які були в його житті.

Примітка. Щоб зовсім зблизитися зі своїм недосяжним ідеалом, можна запропонувати хлопчикові або дівчинці поговорити з цією людиною. Говорити за обох буде сама дитина, сидячи на своєму стільці (коли відповідає за себе), то пересідаючи на порожній стілець (коли повинен відповідати Сміливий чоловік).

Вміти розслаблятися важливо всім дітям, але для тривожних дітей - це просто необхідність, тому що стан тривоги супроводжується зажимом різних груп м'язів.

Крім спеціальних ігрових вправ на релаксацію добре використовувати тактильний контакт з дитиною, також корисний масаж і просто розтирання тіла.

Ігри, які навчають дитину розслабленню частина 1 

Бійка Ця гра допоможе дитині розслабити м'язи нижньої частини обличчя та кистей рук, а також зняти емоційну напругу і частково висловити агресію, яку тривожні діти намагаються ніколи не вихлюпувати.

Допоможіть дитині уявити таку ситуацію. Вона з другом посварилася. Вона страшенно розлютилася. Зараз їй дуже хочеться задати йому доброї прочуханки Тому:

• її кулаки міцно стискаються, навіть кісточки побіліли (нехай дитина зобразить це, з силою стиснувши кулаки). 
• Зімкнута щелепи, в них відчувається напруга. (Це напруга повинен відчути ваша дитина, сильно стиснувши зуби ) 
• Від хвилювання перед бійкою дитина навіть дихання затаїла (попросіть її в цьому стані затримати дихання на кілька секунд). 
• І тут подивився хлопчик (дівчинка) на свого друга і згадав, як той його одного разу виручив. Може, не варто битися? 
• Видихнула дитина і розслабилась (нехай ваша дитина зробить те ж саме). Ось тепер всі питання можна вирішувати спокійно.

Примітка. Цю гру корисно використовувати не лише з тривожними, але і з агресивними дітьми.

Рот на замок Ця вправа допоможе дитині навчитися розслабляти губи і нижню щелепу, зображуючи, як виглядає насправді образне вираз "Рот на замок!". 

• Нехай дитина сильно стисне губи. 
• Тепер, не відпускаючи, підтисне їх так, щоб їх зовсім не було видно. 
• Так потрібно протриматися кілька секунд, а потім можна розслабити губи. 
• Підкресліть для дитини, що тепер його губи стали знову м'якими і не напруженими.

Примітка. Цю гру бажано повторити кілька разів для більшого ефекту. Щоб дитині не стало нудно, можна чергувати її з аналогічною грою "Слон", коли хлопчик або дівчинка витягають губи вперед трубочкою, зображуючи хобот слона, а потім розслаблюють їх.

Повітряна кулька Дана гра допоможе навчитися розслабляти м'язи живота. 

• Для початку згадайте з дитиною, коли ви в останній раз надували повітряні кулі. Як змінюється кульку по мірі надходження повітря? Звичайно, вона збільшується в розмірі і напружується, стінки її стають непросто продавити пальцем. 
• Тепер нехай дитина уявить себе таким повітряною кулею. 
• Потрібно зробити дуже глибокий вдих і затамувати подих. 
• Покладіть руку на її живіт і відчуйте, чи став він круглим і напруженим. Якщо так, то можна видихати і відчути, як приємно, коли живіт розслаблений. 
• Повторіть гру ще три-п'ять разів: напруження на вдиху, затримка на кілька секунд, видих і розслаблення.

Примітка. Зверніть увагу на те, щоб напружувався саме живіт, простежте за плечима дитини - вони не повинні підніматися. Другий важливий момент - видих повинен бути зроблений без зусилля, повітря сам вийде, якщо перестати напружувати живіт.

04.04.2022

психолог, гіпнотерапевт, Президент Міжнародної Асоціації «Гільдія Інтегративної Психології»

Наші долоні допомагають нам:

• відчувати світ (дотики та рухи дарують неймовірний спектр пізнання)
• обудувати життя (будь що від посадженої рослини до хати, від догляду за собою до надання допомоги іншим)
• демонструвати свій стан (з агресією з зтискати кулаки, на радощах махати привіт друзям, з теплом стикати руки рідних).

Долоні з психологічного погляду - це міст для з'єднання зі світом, це портал для самовираження, це інструмент для досягнень.

І сьогодні ми приділимо увагу саме їм для отримання додаткових сил, ресурсів.

Алгоритм виконання:

1. Потріть долоні одна об одну до появи тепла.

2. Покладіть одну долоньку з розставленими пальцями на аркуш паперу (АЗ або А4, або навіть на відрізок шпалер, дошку для малювання). 

3. Обведіть долоньку по усьому периметру. Вийде «напівсонце», «сонце на світанку», де пальці - це промені.

4. Розфарбуйте пальці-промені у такі кольори, щоб з'явилось відчуття емоційної

легкості, полегшення.

5. Уявіть, що ця легкість допомагає сонечку піднятись вище у небо та почати сяяти яскравіше. Домалюйте другу половину сонечка за допомогою обведення другої долоні. Також розфарбуйте.

6. Тепер, коли сонечко сяє теплом, зігріває, що воно могло б побажати вам? Які корисні поради дало б?

7. Під сонечком намалюйте дорогу, яка веде вперед. Що окрім сонця зможе радувати мандрівника на цьому шляху? Домалюйте це

(н.: квіти, струмок, дерева, птахи).

8. Якими словами та діями ви б подякували сонечку за тепло, світло, підтримку у житті? Що відчуваєте тілом при цьому? Яка фраза стала б девізом на шляху під сонцем? Де у житті вам можуть допомагати ці відчуття та

дари сонця? Сонячних днів та мирного тепла. 

Примітка: якщо Вам важко дати відповіді на дані запитання промовивши в голос то запишіть їх на звороті (іншій чистій частині аркуша)

Тиждень ігор для підвищення самооцінки дитини та роботи з дитячою тривожністю 

Вправа 1 на підвищення самооцінки 

Для досягнення успіху в цій справі необхідно, щоб дорослий сам бачив гідность дитини, ставився до неї з повагою (а не тільки з любов'ю) і вмів помічати всі її успіхи (навіть найменші). Тому вам краще заздалегідь проаналізувати та продумати, які позитивні якості у дитини вже є, а які йому необхідно придбати.

(Номер повинен збігатися з номером квартири)

Ця гра хоча і спрямована на допомогу дитині, але призначена швидше для дорослих. Саме вони повинні підкріпити самооцінку дитини, показати йому самому все найкраще, що в ньому є.

Обладнання : стенд ( може бути виготовлений з ватману, який можна закріпити на стіні або дверцях шкафа і т.д.) фото дитини, ручки, фломастери, ножиці, аркуші паперу А4

Інструкція :

• Створіть у вашій квартирі невеликий стенд, присвячений дитині. 
• Обговоріть час його використання, припустимо тиждень або два. На цей період ваша дитина стане "зіркою вашої квартири", так як всі інші домочадці будуть стежити за його успіхами . 
• В центрі стенду помістіть фотографію дитини. Поруч приклейте пелюстки, на яких будете робити записи. 
• Протягом зазначеного часу на цьому стенді повинні з'являтися написи, зроблені членами родини і які стосуються як постійних характеристик дитини, які вони цінують, так і тих її досягнень і добрих справ, які вони помітили за поточний день. 
• Потім на прикінці кожного дня зачитуйте дитині (якщо вона ще сама не може читати) , що саме з'явилось на даному стенді.  
• Після закінчення терміну дії стенду його віддають на пам'ять самій дитині, а та, якщо хоче, може розмістити його у себе в кімнаті.

Примітка. Якщо дітей у вашій родині кілька, то, звичайно, потрібно створити такий самий "зоряний" стенд і для інших, але використовувати їх потрібно по черзі - "зірка вашої квартири" повинна відчувати свою винятковість і унікальність протягом відведеного їй часу, отримати сповна обсяг уваги близьких.

01.04.2022

Пропонуємо чудову добірку змістовних мультфільмів від Освітнього проекту “На урок”, які допомагають запобігати булінгу. Це мультфільми про події з життя тих, хто відрізняється від більшості у спільноті, їхній емоційний стан та способи вирішення конфліктних ситуацій.

Мультфільм «Жив собі чорний кіт»

Мультфільм про те, як живеться чорному коту. Через людські забобони з ним ніхто не спілкується, тому він опинився у повній ізоляції. Всьому причина – чорний колір його шерсті.

https://youtu.be/8guUDoMg3sg

Завдання батькам: Перегляньте цей мультфільм з дитиною та проаналізуйте, чи справедливе було ставлення інших до кошеняти? Чи розумно будувати відносини з оточуючими, ґрунтуючись на їхніх вроджених особливостях чи зовнішності? Як вони ставляться до такого явиза як булінг?

Мультфільм «Про пташок»

Історія про зграю горобчиків, які спілкуються між собою, сидячи на дротах. До них прилетіла доброзичлива чуднувата пташка, зовсім не схожа на них, тому горобці не прийняли її до гурту, хоча вона цього хотіла.

https://youtu.be/Lz3KYrPQaN0

Завдання батькам: Поясніть дитині, що будь-які конфлікти  і булінг впливають на кожного, незалежно від того, гурт це чи одна особа .

Мультфільм «Вірте у любов, вірте у Різдво»

Це історія про їжачка на ім’я Генріх, який уперше прийшов до нового класу. Він би з радістю подружився з однолітками, однак спілкуватися і гратися йому заважають колючки, через які він і сам страждає.

https://youtu.be/Icx7hBWeULM

Завдання батькам: Подивіться цей зворушливий мультфільм з дитиною та поясніть, що абсолютно з кожним можна знайти спільну мову, якими різними, на перший погляд, ви б не були.

Мультфільм «Курка, яка несла всяку всячину»

Це історія про курку, яка мріяла про діточок, і одного разу вона знесла 7 яєць, з яких вилупилося 6 курчаток і один… маленький екскаваторчик. На відміну від чорного кота, не зважаючи на те, що екскаваторчик був не такий, як курчата, батьки його любили і ставились до нього, як і до інших.

https://youtu.be/8-kWT-rNoEE

Завдання батькам: Поясніть дитині, що всі люди різні, однак кожному важливо відчувати себе частиною чогось більшого, ніж він є сам – членом родини, частиною певної спільноти тощо. Однак варто пам’ятати, що відчути себе насправді щасливим можна лише серед тих, хто дійсно схожий на тебе – за вподобаннями чи світосприйняттям.

Мультфільм-казка «Гидке каченя»

«Гидке каченя» – всесвітньо відома казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Вперше вона була опублікована у 1843 році, можливо, одна із найдавніших казок про булінг і цькування. Це історія про маленьке лебеденя, яке з незрозумілих причин потрапило до родини качок. Тільки-но вилупившись із яйця, воно отримало прізвисько Гидке каченя за свою непоказну зовнішність, відмінну від «родичів».

https://youtu.be/jEIXGwsXNPU

Завдання батькам: Разом з казкою допоможіть пояснити дитині те, що за непоказною зовнішністю насправді може ховатися яскрава непересічна особистість

31.03.2022

Ситуації та пошагова інструкція, щодо дій: 

Ситуація 1: Я бачу, як до дитини застосовують фізичне насильство. Її батьки, опікуни тощо різко сіпають за руки, тягнуть, б'ють. Що можна зробити?

• Одразу включатися не варто. Різкою реакцією можна ще більше посилити агресію дорослого. Інколи спрацьовують такі прийоми як відволікання. Ви підходите і питаєте: "Ой, а ви не підкажете як пройти туди то…. У вас розкрита сумка….У вас щось випало". Перемикання уваги знизить рівень агресії та напруги.
• Запитайте: "Можливо вам потрібна якась допомога?". Це знезброює людину, бо дорослий, що агресує на дитину, часто сам у стані безпорадності. Далі можна назвати явище, яке бачите: "Те, що я спостерігаю, несе небезпеку дитині і це називається насильством. Як свідок, я зобов'язана зреагувати. Я тут для того, щоб допомогти вам і дитині".
• Під час розмови важливо не вдаватися до оцінки самої людини і говорити спокійно. Ви фіксуєте досвід насильства, і доросла особа несе відповідальність за такі дії, але по-перше, ви не знаєте, у якому він чи вона психічному стані. По-друге, є ймовірність, що сама ця людина у небезпеці.
• Не забувайте, що можете долучати інших. Якщо це магазин або заклад харчування, можна звернутися до охоронця, продавця. Чим більше людей це фіксують, тим більше це стишує агресію, тому що людина розуміє: її дії привертають увагу. Ви також можете це зафільмувати, але не для того, аби розповсюдити у соцмережах, а щоб надати поліцейськими. У ситуаціях насильства до дитини знімається принцип конфіденційності. Не діє і негласне правило: "Це моя дитина, що хочу, те й роблю".
• Важливо не лишатися байдужими, хоча варто бути готовими, що ваша реакція може викликати осуд. 
• Якщо вам здається, що це "не ваша справа" пам’ятайте, що ви стаєте свідком злочину проти дитини і можете відповідно реагувати. Дитина є суб'єктом у стосунках, насильство щодо неї – порушення її прав… Коли один із батьків таке чинить, то він у цей момент не виконує належно батьківські обов'язки.

Ситуація 2: Я бачу, як щодо дитини чинять психологічне насильство. Її ображають, обзивають, принижують, погрожують фізичною розправою. Часто такі сцени розгортаються на всю вулицю чи й весь магазин. Що робити у такому випадку?

• Принцип реагування – такий самий. Ми не можемо міряти і розділяти: "Ось тут фізичне насильство, тут має бути більша реакція, а тут психологічне...це просто ж слова". Психологічне насильство – таке саме насильство. Алгоритм дій аналогічний, хоча довести щось в такій ситуації буде важко.
• Найважливіший момент – реакцію на насильство має побачити і почути дитина. Дуже важливо, щоб вона зрозуміла, що хтось на такі дії реагує. Що це не з нею щось не так. Що такі дії щодо неї не є нормальними та прийнятними.
• Не потрібно фокусуватися тільки на тому, щоб знайти винного і спалити когось на умовному вогнищі, посадити. Варто діяти не з позиції сили, а з позиції захисту дитини. Важливо, що такі речі спустилися на рівень відповідальності кожної особи.
• Коли реакція буде масштабуватися у суспільстві, то така мама чи такий батько почує раз, двічі, тричі, що так поводитися з дитиною – не норма, а міра відповідальності. Десь у магазині це зафіксують і комусь вистачить відеоматеріалу, аби відреагували правоохоронці. Це почне діяти. Та й масовість подібних зауважень буде хорошою профілактикою таких явищ в принципі

Ситуація 3: Я бачу, як одна дитина б'є іншу дитину. Їхніх батьків на горизонті не видно. Що робити?

• Тут важливо розуміти, що постраждалими є двоє: і дитина, яка б'є, і дитина, яку б'ють. Зазвичай, коли дорослі бачать, як дитина б’є дитину, вони реагують на це так, ніби перед ними дорослі люди. Починають нападати на дитину, яка агресує, і жаліти дитину, яка потерпає, закріплюючи ролі агресора й жертви.
• Що робити? Першочергово, розвести дітей. Далі – заспокоїти їх, бо з дитиною немає сенсу говорити, коли вона в емоціях. Можливо, дати попити води, дати цукерку.
• Коли діти заспокоїлися, почати розмову. При цьому говорити з позиції поведінки, не оцінювати саму дитину на кшталт "Ти що, неадекватний? " і тому подібне.
• Звертайтеся до обох: "Я спостерігав і бачив прояв агресії/бійку. Що відбулося? Чому це відбулося?", "Здається, ви дуже розлютилися. Що сталося?". Дайте їм пояснити. Коли дитина відчує, що до неї ставляться не через призму оцінки, вона може розповісти, що сталося. При цьому дитину, до якої було застосовано насильство, не потрібно жаліти, кріпити ярлики на кшталт "бідолаха".
• Діти часто відтворюють досвід, який пережили або десь побачили. Дитину, яка б'є іншу дитину, можуть бити вдома. Чим складніше дитина себе поводить, тим більше вона просить про допомогу. І відповідно, дитина в стані безпорадності може почати ось так агресувати.
• Але часто дорослі не розуміють, що такі діти потребують допомоги. А ще гірше – починають роздавати ролі: "Ти агресор, ти кривдник, ти злодій".
• Важливо не створювати стереотипи, бо це стає другим ім'ям дитини, і потім поведінка таких дітей лише ускладнюється. Потрібно розбирати ситуацію, а не вішати ярлик.
• В законодавстві є такий термін як "дитина-кривдник". І уявіть, йде досудове розслідування, лунає "дитина-кривдник, дитина-кривдник, дитина-кривдник". Це за нею ніби закріплюється. Коли дитина про себе таке постійно чує, виробляється реакція "Ну я ж монстр, кривдник, я не можу інакше". 

Ситуація 4 : Я бачу, як група діей фізично нападає на іншого. Що робити?

• У цій ситуації ви викликаєте поліцію. Ви можете зафіксувати все на телефон для правоохоронців. Щодо дій, то будь-яке привернення уваги має подіяти. От цей хлопчина, про якого я розповідала, зупинявся, коли розумів, що на його дії реагують.
• Але важливо бути обережними. У ситуації, коли діти збиваються у зграю, то ця зграя часто живе мозком, де керують інстинкти та гормони. І це може бути небезпечно для вас. Важливо близько не підходити, фіксувати, викликати поліцію.Якщо часу на поліцію немає – шукайте людей, яких можна залучити. Якщо людей буде більше і буде фіксація, це зупинить напад. 

30.03.2022

Як подбати про дитиную якщо Ви знаходитесь в укритті

https://youtu.be/VpJXr3UXCvo

Правила підтримки, якщо родина евакуюється разом з дитиною

https://youtu.be/8ml9RPFun7s

Якщо батько чи мати захищає країну

https://youtu.be/r_G3IagdbUM

Для тих хто зараз в дорозі, хто емігрує, хто покинув свої міста

https://youtu.be/wNM2r0glMm8

Для тих хто приймає емігрантів і переселенців для допомоги в адаптації

https://youtu.be/UXnS_T5JD5s

БУЛІНГ, АБО ЦЬКУВАННЯ - це свідомі дії, що мають характер насильства і вчиняються однією дитиною, групою дітей або дорослою людиною стосовно іншої дитини або дорослого, які пов'язані навчальним процесом.

Такі дії мають систематичний характер, супроводжуються психологічним тиском та внаслідок них може настати шкода психологічному або фізичному здоров'ю.

ХТО Е УЧАСНИКАМИ ПРОЦЕСУ БУЛІНГУ

Ситуація булінгу має колективний характер.

Як правило, булінг включає трьох основних учасників:

• кривдник (булер);
• потерпілий (жертва булінгу/буллі);
• спостерігачі.

Кривдник (булер) — це той, хто безпосередньо вчиняє булінг. У разі, якщо булінг вчиняється групою осіб, то зазвичай серед кривдників виділяється лідер, а також один або декілька послідовників.

Буллі – жертва, та людина, яка зазнає цькування.

Спостерігачі (булінг може відбуватися й без них) — люди, які є свідками булінгу, можуть ставати на один або інший бік

СПОСТЕРІГАЧІ

1. на боці буллі

Серед прихильників виділяються:

• активні спостерігачі-захисники, які не сприймають цькування, допомагають або намагаються допомогти людині, яку цькують;
• пасивні спостерігачі-захисники, які не сприймають цькування і вважають, що повинні допомогти жертві, але не наважуються на активні дії;
• байдужі спостерігачі, які не залучаються до процесу цькування та не займають чітко визначеної позиції.

1. на боці булера спостерігачі-прихильники – підтримують дії лідера, але самі в його діях активну участь не беруть.

Серед прихильників виділяються:

• активні – це ті, хто активно та відкрито підтримує знущання, наприклад, сміхом або приверненням уваги до випадку;
• пасивні це ті, яким подобаються знущання, але вони не демонструють явні ознак підтримки.

Спостерігачі відіграють значну роль у процесі булінгу.

• Якщо більшість стає на бік жертви та активно заявляє про це, булер, скоріше, зупиниться, – тож булінг буде припинено.
• У разі, якщо більшість спостерігачів займають позицію булера або пасивну роль то така реакція лише погіршує ситуацію та провокує булера на подальші дії (продовжити цькування жертви, зайти ще більше об'єктів для цькування тощо).