Поради батькам

Шановні батьки!

Щоб трохи зняти напругу дітей та відволікти їх, ви можете скористатися цими чудовими ресурсами:

Психологічна допомога для дітей

https://www.youtube.com/playlist?list=PLFVSJgZgf7h8rXg9TTyevxZkdfxAQXodS

Казки на ніч (сучасні аудіоказки для дітей)

https://www.youtube.com/playlist?list=PLn2E1hd_mGr7q_YD54a1RBjMDBpzj4eau

Казочки та цікаві історії для дітей (класичні та сучасні казки, начитка)

https://www.youtube.com/channel/UCok9X9ZeNg1EXaHVuP6iE-Q   

Рекомендації практичного психолога для батьків і педагогів у роботі з дітьми в умовах воєнного стану

Шановні колеги і батьки, пропоную вам ознайомитися з техніками психологічної підтримки та допомоги для наших дітей. Проводячи заняття з дітьми у дистанційному режимі, я помітила, що у дітей проявляється тривожність, неспокій, у багатьох пригнічений настрій. Це нормальне явище у сьогоднішніх неспокійних умовах.  Але не слід це пускати на самоплив. Діти потребують нашої підтримки! Техніки, які я пропоную нижче, можна використовувати щодня, у вигляді гри, робити їх разом з дітьми – вони прості, але робочі. Необов’язково використовувати все одразу – виберіть що вам підходить найбільше. Можна поспостерігати за дитино – яка техніка їй найбільше підходить, а можливо застосовувати кілька технік, потім їх поміняти. Педагоги можуть включати ці техніки у рухливі хвилинки.

«Рахунок». 

Повільно рахуємо від 1 до 10, вдих-видих, тепер рахуємо від 10 до 1, вдих – видих. І поступово заспокоюємось.

«Водичка». 

П’ємо повільно воду маленькими ковтками, вмиваємось, підставляємо руки по лікоть під прохолодну воду, щоб вона стікала від ліктів на долоні  на 1 хвилину, більше не треба.  Заспокоюємось.

«5 предметів». 

Називаємо 5 предметів, які ми бачимо зараз перед собою. Торкніться цих предметів - з я кого матеріалу вони зроблені? Якого вони кольору?  Відпочиньте.

«Вправа руками». 

Сідаємо зручно. Стисніть руки в замок, великі пальці залиште вільними. Починаємо кругові оберти великих пальців навколо один одного в одну сторону, потім в другу сторону. Заспокоюємось.

«Дихання». 

Сядьте або станьте так, щоб вам було зручно. Покладіть одну руку собі на груди, іншу на живіт. Повільно робимо глибокий вдих – стоп – повільний видих. Так 3 рази. Розслаблюємось.

«Масаж». 

Потріть кінчик носа, легенько помасажуйте мочки вух, розітріть долоні, поплескайте себе по колінах. Погладили себе по голові. Посміхніться.

 «Велосипед». 

Лягаємо на килимок і робимо ногами рухи як на велосипеді. Відпочиваємо.

«Релакс». 

Візьмемо в руки щось м’якеньке – м’яку іграшку, м’ячик, подушечку. Починаємо легенько м’яти, можна при цьому зручно сісти або лягти, можна так лягати спати. Нам приємно.

Сон. Слід гарно висипатися. Якщо ми не змогли нормально виспатися вночі – треба обов’язково поспати вдень. Сон відновляє наші сили і дає змогу гарно працювати мозку.

«Проявляємо доброту». Давайте згадаємо добрі слова, які існують, які ми знаємо і назвемо їх. Тепер скажемо один одному добрі слова, побажаємо один одному гарного настрою, посміхнемось один одному.

Тепер можна випити склянку теплого молока або запашного чаю з ложечкою меду.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

5 порад для батьків

1. «Бути поруч»: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. «Бути прикладом»: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. «Спілкуватися»: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. «Задіювати»: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. «Відновлюватися»: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!